Cильне

Давнє волинське село.

Перша писемна згадка 1555 року.

В давніші часи Сильне розташовувалось південніше, ближче до сусіднього села Городище. Через зміну річищ малих річок, а також епідемію чуми, поселення поступово мігрувало на сучасні межі.
В XV-XVII століттях Сильне було у власності відомих князівських родин Радзивіллів та Чорторийських.

З 1795 року стає центром волості у складі Луцького повіту Волинської губернії.
До волості належали села Берестяне, Городище, Домашів, Журавичі, Знамирівка, Карпилівка, Клубочин, Красноволя, Липне, Миків, Погулянка, Цумань, Чорниж, Холоневичі, Якубинці, а також багато поселень, що вже не існують.

У Першу світову війну через Сильне проходила лінія фронту. З тих часів залишилося австрійське стрільбище – високий земляний пагорб на західній околиці села, який місцеві називають «горою».

У міжвоєнний період Сильне – центр гміни у складі Луцького повіту Волинського воєводства. До гміни входило 70 населених пунктів з 2443 дворами, 157 іншими будинками, населенням 16345 осіб, з них – 2650 поляків, 2273 євреї.

В с.Сильне знаходиться церква святого Івана Богослова – пам’ятка архітектури місцевого значення. Зведена у 1825 році за кошти місцевих селян. Це тридільна дерев’яна церква з прибудованою пізніше дзвіницею, до якої ведуть два входи.

Сьогодні в селі проживає понад 600 жителів, входить до складу Цуманської територіальної громади.

Документ яким олицький князь Микола Радзивілл, щоб усунути прикордонні конфлікти з клеванським князем Іваном Федоровичем Чорторийським, обмініює села Сморжів та Мирогощу на село Сильне та навколишні землі, 1555 рік
Сильне та околиці. Фрагмент мапи кінця ХІХ ст.
Сильне. Фрагмент мапи 1750 року
Сильне. Фрагмент топографічної мапи 1938 року
Церква святого Івана Богослова. Фото В’ячеслав Галєвський
Меню