Деражне

Назва села походить від слова “деражня” – “місце первинної обробки деревини”

1274 рік – перша згадка в історичних джерелах, пов’язана з існуванням у селі давнього монастиря.

У різний період землями володіли відомі княжі роди: Чорторийські, Острозькі, Корецькі, Заславські та Радзивілли.

У 1613 році на мапі Томаша Маковського Деражне вже позначено як містечко.

Вигідне розміщення на водному торговому шляху річкою Горинь надавало містечку стратегічного значення.

У XVII ст. – це одне з чотирьох найголовніших караїмських поселень у Речі Посполитій, разом із Тракаєм, Луцьком і Галичем.

На початку ХІХ ст. землевласником Деражного стає Тадеуш Підгороденський. Завдяки ньому була відкрита школа у 1803 р., збудований палац та красивий парк за проєктом майстра садово-паркової архітектури Діонісія Міклера.

У 1888 р. Деражне стає власністю Федора Андро – офіцера лейбгвардії гусарського полку.

Його син Дмитро Андро підтримав український уряд гетьмана Павла Скоропадського й у 1918 р. був призначений старостою Волинської губернії.

Напередодні Першої світової війни в Деражному проживало 2729 осіб, діяли земська лікарня, аптека, пошта і телеграф, 33 крамниці, налічувалося 2 книгарні. Внаслідок бойових дій містечко було зруйноване.

У 1939 р. село перейшло у власність графа Романа Потоцького, який відбудував палац Підгороденського та створив кінний завод.

У 1941 році мировим суддею працював відомий художник українського визвольного руху – Ніл Хасевич. Місцеві жителі активно вступали в лави Української повстанської армії, яка в навколишніх лісах та селах продовжувала збройну боротьбу до середини 1950-х років.

Сьогодні Деражне – центр об’єднаної територіальної громади, в якому проживає понад 2000 мешканців.

Пам’ятки історії та архітектури

Хрестовоздвиженська церква

Мурований храм зведений 1824 р. на місці давнішого дерев’яного. Разом із дзвіницею внесено до реєстру пам’яток архітектури місцевого значення.

Колишній римо-католицький костел.

Перший (ймовірно дерев’яний) костел в Деражному був збудований ще у 1614 р. Янушем Острозьким. Мурована будівля, що збереглась до наших днів, зведена у 1804 р. власником містечка Тадеушем Підгороденським. У роки радянської окупації переобладнана під будинок культури, який тут функціонує і сьогодні.

Руїни палацу графа Потоцького

Палац зведений на початку ХІХ ст. та був основним місцем проживання для усіх власників Деражного впродовж наступних майже 100 років. Спалений під час Першої світової війни, відбудований у 1939 р., знову понищений у воєнні часи та назавжди втрачений. Руїни палацу потребують археологічних досліджень та збереження.

Поруч частково зберігся старовинний парк, приміщення колишнього училища 1803 року, католицьке та єврейське кладовища.

Будинок культури – колишнє приміщення римо-католицького костелу.
Деражне на мапі 1915 року.
Деражне на мапі 1938 року.
Деражне. Фрагмент мапи 1613 року.
Палац Потоцького в Деражному. Фото з приватної колекції Хелени Потоцької
Річка Горинь біля містечка Деражне. Фото міжвоєнного періоду
Тераса палацу в Деражному. Фото з приватної колекції Хелени Потоцької
Хрестовоздвиженська церква.
Меню